Молодий театр

Специфічна комедія на 2 дії

За п'єсою Павла Ар’є “На початку та наприкінці часів”

Режисер -  Стас Жирков

Художник -  Юлія Заулична

Музичне рішення -  Олеся Стефаник та Ігор Антонов

Відео -  Ілля Пелюк

 

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

Баба Пріся – з.а.України Ірма Вітовська

Слава – Віталіна Біблів

Вовчик / Батько – Владислав Писаренко

Дільничий – Олексій Нагрудний

Голос - Олег Фагот Михайлюта та Інна Мірошниченко

 

Забуті, нікому непотрібні живуть собі десь у покинутому чорнобильському селі чудернацька баба Пріся, хвороблива мати і придуркуватий син. Був ще тато, але його вже давно немає, одного разу він нишком зібрав найнеобхідніші речі — свої документи і всі гроші —  і зник у невідомому напрямку…

Це специфічна комедія, де міф та реальність мають однакову силу, де радіоактивний гумор межує з правдою нашого життя, де картопля – делікатес, а «згущьонка» – просто фантастика!

«Чому ми живемо в зоні, а інші люди живуть там — «не в зоні»?

 

Увага! У виставі використовується ненормативна лексика.

 

Спільно з  театром «Золоті ворота»

 

 Виистава - переможець  премії „Київська пектораль” 2015 р.

(краща вистава камерної сцени, краща  жіноча роль  у виконанні Ірми Вітовської)

Тривалість вистави - 2 год. 20 хв.

Прем'єра: 18 березня 2015 р.

 

Преса:

"…Павло Ар'є написав текст, який, на мій погляд, виправдовує статус модного нині словосполучення "сучасна українська драматургія". 

Таку п'єсу без посмішки і без сліз годі читати. 

Таку п'єсу можна грати на сцені, тому що текст — "сценічний", а ролі — прописані: рельєфно, об'ємно. 

Герої "Баби Прісі" — не механічні фантоми (яких хоч греблю гати в десятках інших "сучасних" п'єс на кон'юнктурну потребу), а живі постаті. Трохи фольклорні, трохи документальні, трохи припудрені драматургічною фантазією, але… Але в усьому — якісь такі дуже рідні. "Свої". Ніби абсолютно всім нам — знайомі, зрозумілі..."

Дзеркало Тижня - Олег Вергеліс - Баба-Земля

http://gazeta.dt.ua/CULTURE/baba-zemlya-_.html

 

 

 

 

 

 

 

28 коментарі

  • Коментувати Вікторія Четвер, 27 квітня 2017 10:28 Автор Вікторія

    Щиро дякуємо за таку чудову постановку! Кращої вистави про Чорнобильську трагедію не уявити! Тут все, і гострі соціальні питання, і гумор, і питання вічного та багато іншого. Актори викладаються на повну. Можу собі уявити, скільки енергії кожен з акторів витрачає на одну таку виставу, байдужим з якої піти не можливо!

  • Коментувати Алла Четвер, 27 квітня 2017 10:06 Автор Алла

    Вчора були на виставі. Дійсно гра акторів неперевершена. Дуже вдячні за наболілу тему. Змушує і сміятися і сумувати одночасно. Без сліду в душі не залишає!

  • Коментувати Олеся Вівторок, 13 грудня 2016 14:04 Автор Олеся

    Дуже вразила вистава. Перша дія проста, незамислувата, як наше перше враження від знайомства зі звичайною сім'єю. Другий акт вивертає все, чим живе ця сім'я, її страхи, переживання. І покоління, такі різні. Бабка, що пережила німців, голод, Радянський Союз, чорнобильську аварію і перебудову, для якої виживання набуло звіриного інстинкту, і її дочка, як дерево без коріння, без відчуття землі, яка не може пристосуватися до життя. Кожна деталь у спектаклі набуває значення. Хочу подякувати за таку роботу. За продуманість та таку заворожуючу гру. Є над чим ще подумати і не один раз повернутися до цієї вистави.

  • Коментувати Виталий Понеділок, 12 грудня 2016 10:45 Автор Виталий

    Спектакль оставил неизгладимое впечатление. Лучшее, что я видел и переживал.

  • Коментувати нишпорка Неділя, 27 листопада 2016 03:12 Автор нишпорка

    Була другий раз на виставі.........перехоплювало подих разом зі сміхом та сльозами від людської слабодухості, страху та розуміння добра і зла. Виставу роблять не влучні сцени, а саме влучні фрази і акценти..... Найбільше вразила "Бездіяльність - це найбільший гріх".
    Сталкери - це не про Чорнобиль, це про український народ, про стосунки, про нашу землю, про самотність, про пошук моральних орієнтирів.

  • Коментувати Taniel Середа, 02 листопада 2016 22:01 Автор Taniel

    Вистава вразила силою і правдивістю почуттів. Страшні речі людсього буття і єства відкриваються у спектаклі. Для мене це шедевр.
    Чомусь дуже запам'ятались слова й вираз обличчя Баби Прісі до дочки: "То ти була у місті і не привезла антибіотиків?", дочка "У мене не вистачило грошей", та їй знову "То ти була у місті і не змогла привезти ліків, щоб врятувати свою дитину?".
    Кожен герой дійства надовго запам'ятається. В захваті від гри Віталіни Біблів - дуже прониклася і повірила їй. Ірма Вітовська вражає мистецтвом перевтілення на сцені. Якби не знала її голосу, то точно б подумала, що грає якась стара бабця : -)). Сильна міміка, сильні емоції. Владислав Писаренко - дуже важка роль, як на мене, але все настільки влучно, що не уявляєш когось іншого, хто б грав Вовчика. Олексій нагрудний вжився в роль настільки, що я зненавиділа його героя : -)).


    Ну і інший бік - мату трохи багатенько. Ні - були моменти, де він влучний, але й були такі, де він зайвий і "виглядає" не натурально.

  • Коментувати Юлия Неділя, 16 жовтня 2016 06:35 Автор Юлия

    Спектакль необычный, интересный, забавный. Актеры замечательные, живые, игра впечатляет, захватывает, ненормативная лексика добавляет народности, жизненности, зал часто смеялся. В конце спектакля рядом сидящая девушка заплакала и слезы появились у меня.

  • Коментувати Володимир Четвер, 29 вересня 2016 14:57 Автор Володимир

    Вистава дуже сподобалася.

  • Коментувати Нина П'ятниця, 03 червня 2016 23:39 Автор Нина

    Спектакль очень сильный, долго не могла собраться с мыслями и оставить отзыв, думаю долго еще буду вспоминать! Т.к действительно, после спектакля не хотелось даже ничего говорить, только могли восторгаться! Да, он несет смысловую нагрузку, но я бы сказала эта нагрузка оправданна, очень многое взято из жизни нашей с Вами прошлой, нынешней..! Первый акт вызывал смех, хоть и показана жизнь в замкнутом, покинутом пространстве, но люди как бы им плохо не жилось не растеряли человечности, ценят свою родную землю и друг друга, как умеют так и ценят. Хочется вспомнить о песне Ротару, которая звучала на протяжении спектакля, какже это было уместно, как патриотично!...она у меня до сих пор не выходит из головы. Также большой плюс всему тому, что происходило на проэкторе - проникало в душу! В антракте удивились, что ожидали чего-то посквернее, а все не так плохо..) Но! второй акт это конечно грусть, боль, слезы за гнилое отношение к людям, букет чувств, когда людей за людей не воспринимают и не ставят не во что, обида берет! Трагичная и трогательная концовка, кого спектакль не зацепил это очень удивительно! Есть не цензурная лексика, но странно то, что те кто пишут комменты о том, что это не прилично для театра или вообще, что ее много и что люди с глубинки показаны как недалекий народец, не забывайте что история показана на примере одной семьи, как есть разные семьи в городе, так есть они разные и за ним, а также никто Вас не заставлял ити на спектакль и фыркать после, так как администрация обо всем предупреждает! Для меня все было выдержанно! Ирма просто покорила, роль сварливой бабульки, пережившей многое на своем веку перенят ею один в один, видно как актриса вжилась в роль, подруга даже сказала, что если бы незнала кто играет подумала бы что действительно старушка, а старушка не промах!) Отдельное браво остальным актерам, каждый смог отложиться в памяти своей оригинальностью роли и темпераментностью! А также СПАСИБО С.ЖИРКОВУ за настолько великое произведение искусства! Взяло за живое! Всем советую не пропустить!!!

  • Коментувати Діма Четвер, 19 травня 2016 14:56 Автор Діма

    Дуже глибоке враження від перегляду вистави. Навіть не пригадую, чи колись змушувало відвідування театру так замислюватися... А якщо вся Україна - це зона відчуження, якщо приклад однієї родини в чорнобильському селі можна узагальнити на всю країну... Адже бідність, неосвіченість і головне - несправедливість, вони повсюду. Вседозволеність влади і виживання простих людей.
    Біль, страх, сльози у дргій дії підсилюються контрастом з першою, в якій актори передали все те просте, незамислувате, убоге в плані освіченності і багате духовно життя в селі із чорнобильської зони. Нецензурщина, насмішки, відвертий суржик дуже вдало підкреслили ту картину. Сміх і нерозуміння того, чи можна таке показувати в театрі, перетворилися на безліч думок, огиду до прилизаних освічених "представників" держави, усвідомлення своєї безпорадності, але разом з тим є бажання змінити свої погляди, бути ближче до правдивих людей, хочеться змінити суспільство на більш людяне.
    Дякую за чудову гру акторам. Ірмо, я став вашим прихильником.