Молодий театр

 

Трагікомедія на 2 дії

Автор - Самюель Беккет 

Режисер – Алла ЗАМАНСЬКА

Художник – Ольга НОВІКОВА

Помічник режисера -  Дар’я Дідковська

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

Естрагон – Анатолій Петров

Владімір – Ярослав Чорненький

Поццо – н.а. України Валерій Легін

Лаккі – Анатоль Фон-Філандра

Хлопчик – Надія Тегіпко, Марія Чорненька

«Чекаючи на Годо» – один із найбільш визначних творів театру абсурду. Двоє – Владімір і Естрагон – щовечора приходять на одне й те саме місце, під дерево, щоб зачекати на третього – Годо. Ця зустріч щоразу відкладається, проте дорогою їм знову ж таки щоразу трапляється ще екстравагантніша й абсурдніша своєю поведінкою пара – Поццо й Життя героїв іноді лякає своєю безрадісною приреченістю. Проте для акторів Молодого театру – Анатолія Петрова, Ярослава Чорненького, Валерія Легіна, Анатоля Фон-Філандри– це лише привід для яскравих імпровізацій, життєрадісної гри, жонглювання фразами,мовами, станами. «Чекаючи на Годо» Молодого театру – одне з кращих втілень цієї п’єси в Європі. Не в останню чергу це досягається завдяки тексту, наче мозаїки, складеного з різних мов, діалектів, ідіом. Тексту, що у виконанні акторів, в одну мить перетворює абсурдну ситуаціюу яскраву гру. 

Тривалість вистави – 2 год. 30 хв.

Прем’єра: 23 березня 2014 року





16 коментарі

  • Коментувати Карл Субота, 20 травня 2017 21:53 Автор Карл

    Спасибі за видовище, але... Почну з того, що я дуже люблю літературні постаті в Беккета та й самого цього автора. У нього непростий життєвий шлях, який спотьмарювала у певні моменти душевна хвороба. Література стала для нього можливістю повернути себе та світ... собі. Й іти з ним до людей. Текст "Годо" тому дуже особистісний, з масою тонких відтінків та елементів, які варто інтерпретувати максимально делікатно. А якщо ми прагнемо щирості з текстом, треба бодай трохи відчути себе автором.

    Це був далеко не перший мій вечір із "Годо". Мені хотілося побачити ще один варіант прочитання знайомого з дитинства та майже напам'ять тексту. Було цікаво, як зрозумів текст режисер, що додадуть від себе актори "Молодого". Мені хотілося відкритися враженням та насолодитися виставою у гарній компанії.
    На превеликий жаль, вистава вдарила мені по нервах. І ось причини, чому я не буду рекомендувати її до перегляду поціновувачам Беккета. Почну з найочевиднішого.

    1. Рвана стилістика та паплюжний реквізит.
    Чому паплюжний? Бо оформлення сцени справляє жалюгідне враження. І не кажіть, що це тому, що так у Беккета - у Беккета не так.
    1.1. Стовп, ліхтар. "Ночь, улица, фонарь, аптека" - але це не химерний таємничий світ, створений автором тексту. Це щось інше.
    1.2. Папір. Нащо - папірці? Невже не знайшлося двох ріпок та морквини? Ок, припустимо, режисер проти натуральності - то чому б не було зобразити ріпу й моркву на мигах? І чому тоді куряча ніжка - смажена, а решта харчів - паперові? "Це символізм", скаже хтось. Я відповім: давайте дамо слово автору, і символізм лишиться там, де він є доцільним за логікою тексту.
    1.3. Металева діжа й телефон. Напуркуа? А я скажу. Зайві об'єкти введені для того, щоб докинути "гегів" та штучних філлерів. Тобто творчий колектив вже в декорації визнає, що самотуж зал не втримає? Мені це прикро.
    1.4. В оригіналі там дерево, хрест - алюзія, яку має розкрити для себе глядач. Саме так розрахована кульмінація й катарсис - коли ми відкриваємо для себе, що дерево певним чином може заміняти розп'яття для двох "розбійників". "Віддавати" це одразу - сценічно невигідно, бо зводить в нуль важливий аспект саспенсу.
    До того ж, актори проговорюють діалог щодо листя. І в контексті лисого стовпа з дротами "листя" робить їх тяжко хворими. У клінічному сенсі вони галюцинують. Теж "творча знахідка"? Ок, їдемо далі.

    2. Гра "на нерві".
    Контакт із залом, зоровий та емоційний, актори втрачали (зал тримав лише Поццо). Із залу це відчувається як "яма", починається шепіт й балачки, та ви, мабуть, і самі в курсі. Проблему я хочу сформулювати так: надто захопившись показною істеризацією текста, актори надто глибоко занурювалися в неї, і починали виплескувати поруч із роллю власне. А п'єса у цей час їхала своєю окремою дорогою.
    Весь спектакль тримається на тому, що актори "психують". Вижимають із себе істерику. Це справа смаку, так ось, на мій смак грань було перейдено не в той степ. Співати голосно - ще не значить чисто...

    3. Й одразу тоді про дикцію та мову.
    3.1. На мій превеликий жаль та подивування, актори дозволяли собі не виговорювати чітко репліки. Навіть у перших рядах не було чутно останню третину кожної другої фрази. І це в камерному залі, буквально в трьох метрах! Особливо Чорненький Я.С.: не розтуляв рота, і увесь час зривався на нерозбірливе бурмотіння. Та й давати репліки спиною до залу, не працюючи шиєю щоб забезпечити гучність, актори собі дозволяли. Теж "режисерська інтерпретація"? Або просто "піпл схаває"? Не знаю, як вас, шановні, але мене колись за це на ораторському мистецтві ганяли (ще й як). Є ж маса спеціальних вправ, скоромовок і т.д., і ви їх всі знаєте краще за мене...
    3.2. Що саме прагнули передати глядачу німецькими, польськими та ін. вставками?

    4. Актори натягали на себе бочку, вдавали провідницю Вєрку Сердючку (штучний бюст), гралися у погранця, співали "У попа була собака", виставляли залу дупи, плювалися на стіни й кругом.
    Взагалі було дуже багато шуму й імітації фізіологічних звуків. Кидали за якимось бісом драбину, каталися по підлозі... Петров А.Т. гатив кулаком по бочці - може, займався колись кунфу? Або за задумом це мало додати "драйву"? Моє враження таке, що драйву галас не додав. Було лише почуття "мюйотяхяпея".

    Резюме. Це не "Годо", це не Беккет. Це щось інше, й це інше - сумнівної якості.

    Одразу напишу відповіді на ймовірні питання:
    1) чия інтерпретація мені подобається? - французька та канадська. Передивляюся час від часу на ЮТюбі. Французи багато років назад привозили "Годо" в "Молодий" на велику сцену.
    Дуже подобається мені ірландська екранізація.
    Справа в тому, що вони не женуться за "Аншлагом", вони йдуть за текстом, який цінний та прекрасний без отих вивертів на кшталт гримас юмористів "Кривого дзеркала". У Беккета більш ніж достатньо тонкого м'якого гумору, та це не про дупи й не про "шизиків". Це про способи мислення затуманеного стражданням людського розуму;
    2) чому я витрачаю на рецензію аж 25 хвилин особистого часу? Бо саме про небайдужість Беккет і говорив.

    Дякую за увагу.

  • Коментувати Прохожий Субота, 08 квітня 2017 00:07 Автор Прохожий

    Сильнейшая вещь, актуальность которой зашкаливает. Лучшая роль в карьере Чорненького - одного из самых недооцененных актёров Молодого (если не самого), по сей день не обладающего по какой-то нелепой случайности званием хотя бы "заслуженного". Сочно, смешно и остро.

  • Коментувати Аня М. Четвер, 19 січня 2017 12:16 Автор Аня М.

    Да -Глубоко! Интересно! Спасибо!
    -Мы всегда что-нибудь придумываем, чтобы сделать вид, что мы живем.
    Сэмюэл Беккет «В ожидании Годо»

  • Коментувати Ostap Четвер, 19 січня 2017 10:31 Автор Ostap

    Глубокий подтекст, в каждом слове слышится содержание, такие необычные диалоги и игра актеров четкая, выдержана. Хочется задуматься о смысле жизни после этого спектакля. Пришел домой и начал читать это произведение. И действительно - ждем Годо - мы все все время. Не знаю понял ли я основную мысль спектакля, но задело точно.

  • Коментувати Наталя Четвер, 14 квітня 2016 15:41 Автор Наталя

    Добрий день! На жаль, не бачу спектаклю в афіші, а дуже хотілось би подивитись це діство... Чи плануєте Ви повернути цю виставу?

  • Коментувати Елена Середа, 30 березня 2016 23:00 Автор Елена

    Надо на афише сразу писать: "Рекомендовано просмотр для студентов театрального".
    Игра актеров замечательная. Этот спектакль не для отдыхающего просмотра, а только для оценки игры актеров.
    Просмотрев спектакль, хочется потребовать обратно свои потраченные деньги за билет. Я так думаю, если бы зрители имели право на возврат своих денег за такой испорченный вечер, то такое бы в театре не ставили больше.
    Это просто издевательство над зрителем!!!!
    Еще и два акта! И на таких стульях сидеть!

    Еще и добавить хочется: Какая жизнь, такое и произведение ставят. Полный негатив.

  • Коментувати Dmitry Субота, 20 лютого 2016 16:23 Автор Dmitry

    Сподобалось рекомендую

  • Коментувати Виталий... Четвер, 18 червня 2015 00:34 Автор Виталий...

    Дуже сподобалося. Хоча як такого сюжету немає, але гра акторів, напевно навіть місцями з імпровізацією вражає. Вистава дуже підняла настрій.

  • Коментувати Тимофій Неділя, 26 квітня 2015 10:27 Автор Тимофій

    Дивився виставу 17 квітня і хочу сказати - пане Ярослав, ви чудовий актор! Споглядати Вашу гру було цілковите задоволення. Дякую!

  • Коментувати Солопій Черевик. Понеділок, 26 січня 2015 00:51 Автор Солопій Черевик.

    Є такий псіхичний розлад свідомості - людина говорить прості звязні речення, але загального сенсу в монолозі немає. крапка.