Молодий театр

Американська комедія з антрактом

За п’єсою Мартіна МакДона «Руковтинання в Спокані»

Переклад Іллі Пелюка, сценічна редакція Андрія Білоуса

Режисер-постановник – Андрій Білоус

Художник-постановник – Борис Орлов

Музичне рішення – Олександр Курій

Помічник режисера – Олександра Меркулова

 

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

Кармайкл – н.а. України Станіслав Боклан

Мервін – Олександр Ромашко, Дмитро Суржиков

Мерілін – Дар’я Баріхашвілі

Тобі –  Віктор Стороженко

 

Відчути, яка захоплююча історія чекає на Вас цього вечора можна зі слів одного з персонажів, який так само як і троє інших, опинився в номері готелю в місті Спокан, що на півночі штату Вашингтон:
"...Щось обов’язково станеться.Січеш? Щось драматичне. Зараз...А прикинь чувак заселяється, а в нього одна лише рука, а разом з ним приваблива сучка, а з нею, якийсь чорний, і десять хвилин потому, чуються постріли, і вже ані сучки, ані чорного не видно. Що ж далі? Навіть не уявляю. Але що ж далі буде? Хто знає..." 

Американський гумор та українська душа поєдналися в інтригуючій комедії без цензури та гальм за п`єсою кращого драматурга сучасності Мартіна МакДона. 

Увага! У виставі використовується ненормативна лексика.

 

Тривалість вистави -  2 год. 10 хв.

Прем’єра – 29 листопада 2015 року

Преса:

"Оставляя насилие и кровожадность драматургу, режиссер (как и актеры) делает акцент на психологической, эмоциональной составляющей действия. Черный юмор, тонкое знание человеческой натуры, трезвый взгляд на «маленького человека» и, одновременно, бесконечное сострадание к нему, искрометные диалоги, почти детективные повороты сюжета…»

Театральний портал TEATRE - Ірина Бойко - "В поисках руки и утраченного смысла"

http://teatre.ua/review/-poyskax-ruky-y-utrachennogo-smysla/

"...Розгніваний ошуканством тих двох гостей, божевільний каліка закручує шалену колотнечу на знищення їх обох. Цю щільно скомпоновану готельну історію ще активізує четвертий персонаж, не менш навіжений від господаря готельного номера — хитро-шизофренічний портьє.

Газета "України Молода" - Валерій Жолдак -"Під збільшувальним склом і не в три руки"

http://www.umoloda.kiev.ua/number/2793/164/97422/

"...життя героїв як тяжкий сон, де переплутані фантазії та реальність, омана та прозріння, де панує абсурд, ненависть, жорстокість. Усі винні один перед одним і водночас — нескінченно самотні, взаємозалежні, а часом по-дитячому безпомічні і потребують людяності, милосердя та доброти.."

Газета "Демократична Україна" - Едуард Овчаренко - "У пошуках безнадійно втраченого"

http://www.dua.com.ua/culture/item/2511-u-poshukakh-beznadijno-vtrachenogo.html

 

"...Тут у Боклана і Суржикова — рідкісно-сильний, складний і віртуозно точно зроблений акторський дует, завдяки якому ми раптом «упізнаємо», хто перед нами. Можливо, ці двоє — не хто інший, як Дон Кіхот і Санчо Панса — двоє лицарів абсурду, які вічно шукають неможливого.Таких спектаклів у Києві небагато, й «Однорукий» — один із них..."

Газета "День" - Віталій Жежера -  Лицарі абсурду

http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/lycari-absurdu

 

"..."Ніч буде довгою…" — хрипкуватим тембром радянського кіногероя міг передбачити подальші американські події герой спектаклю.  Станіслав Боклан (Кармайкл) зразу задає  потрібний темп. Він — "однорукий бандит", чоловік — гральний автомат, що давно увійшов в азарт і ніяк не може зупинитися...".

Газета "Дзеркало тижня" - Олег Вергліс - "Готель двох світів"

 http://gazeta.dt.ua/CULTURE/gotel-dvoh-svitiv-_.html

Фестивалі/Нагороди:

  • Відзнака Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» у номінаціях:

"Кращі вистави";  "Режисура"; "Чоловіча роль" (Станіслав Боклан)  (2016 р.)

  • Учасник  ХІІ-го міжнародного театрального фестивалю ім. М. Заньковецької (м. Ніжин, 2016р.).  Диплом у номінації за "Високу професійну майстерність" - Дар'я Баріхашвілі.
  •  Премія “Київська Пектораль 2015” -  Дмитро Суржиков У номінації “за краще виконання чоловічої ролі другого плану” за роль Мервіна.

 

20 коментарі

  • Коментувати Анна Субота, 08 квітня 2017 23:21 Автор Анна

    Знаменитые слова Станиславского "Театр начинается с вешалки" вспоминаются, заходя в Молодой театр. Настолько своеобразная атмосфера доброжелательности , радушия, энергетики и позитива. Для меня знакомство с этим театром произошло благодаря творчеству молодой и талантливой актрисы Дарьи Барихашвили. Побывав на спектаклях в постановке Андрея Билоуса, понимаешь, насколько они современные, креативные, профессиональные. Хочу поделиться впечатлениям от спектакля "Однорукий". Посмотрела на одном дыхании, постановка своеобразная, интересная, казалось бы, черный юмор, а как глубоко можно прочувствовать каждого персонажа, как глубока их внутренняя личная драма. НенормативнаЯ лексика абсолютно не напрягает, она очень органично характеризует героев, воспринимается уместно, не отвлекает. Игра актеров просто высший пилотаж, Боклан, Суржиков- беспорно мэтры театрального искусства, но молодежь не отстает. Внимательно наблюдала за игрой любимой актрисы- это же фейерверк эмоций, чувств, настоящий профессионализм. Дарья не только может быть женственной и романтичной, но и не очень умной Мерелин. Актриса просто вживается в свой персонаж, и тут же понимаешь, как это непросто, образ сложный. Браво! Виктор Сторожено - браво! В ваш театр хочется идти и идти, благодаря таланту и самоотдачи актеров, , благодаря вашему дерзающему и идущему вперед режиссеру. Спасибо за ваш труд. Творческих взлетов. Браво!

  • Коментувати Антін Коломієць Понеділок, 30 січня 2017 18:32 Автор Антін Коломієць

    Teatrum mundi або готель mundi від Мартина Макдона.
    весь світ готель і люди в нім вахтери.

    Teatrum mundi, в якому ми усі щось граємо, щось вигадуємо, щось губимо, а щось знаходимо в п»єсі М.Макдона та у постановці А.Білоуса затиснений у стіни страшненького готелю. Що тут шукає Однорукий зі Спокана ? Руку ? Душу ? Себе ? Цікавим є шлях усіх героїв п"єси, який їх усіх звів в одній кімнаті покоцаного готелю. Випадковість або ж невипадковість цієї комбінації в цьому місці. Адже фінал, де чеховська рушниця має стрельнути, а каністра вибухнути, перекроєний "за піснями сєго времені ,а не по замишлєнію Бояню". Отож і думати про п"єсу варто також "не по замишленію..." Рушниця, тобто запальничка дає осічку. Осічка є в усьому - не та рука, "смерть" матусі ,що впала з дерева, лізучи за повітряною кулькою. "Якого було лізти на дерево?" -запитує Однорукий в матусі, "Вітер цю кульку приніс, він би її і відніс. Це справа вітру". "Вітер віє на південь і на північ, крутиться ,крутиться він та іде і на круг свій вертається вітер." – це вже з іншої Книжки, але ж саме отой вітер, що приніс злополучну кульку на невидиме глядачеві дерево і замикає те розімкнене/розрізане 27 років тому коло. Саме вітер і є підказкою, що можливо справжньою рушницею п"єси є (також невидима глядачеві) матуся Однорукого.
    Парочка невдах, негр, що обдурив 2 роки тому Вахтера, а Вахтер також не в боргу - він давно вкрав в його мами кактус. Химерне взаємне плетиво шляхів героїв завершується знахідкою руки з "татухою", текст якої перед тим інтуітивно вгадує негр. Вахтер пильнує пожежні сходи – ними користуватися не можна, тільки, якщо сам Вахтер оголосить тривогу. Пожежну тривогу. Пожежа - це те що ось-ось має ся відбути у продовж усієї п"єси, але й там йде осічка за осічкою, бо весь час присутній Вахтер. Вахтер це той, що прагне рятувати. Рятувати однокласників від маньяків, гібонів від зоопарків, парочку невдах від неминучої смерті, Однорукого у фіналі теж, а головне - готель від пожежі. Тепер про важливе - пам"ятаєте притчу Спасителя про Самарянина ? (Від Луки 10:29-35) Ну там " Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його" Далі чоловіка у його підбирає , рятує та завозить до ГОТЕЛЮ "недруг" єрусалимців самарянин "і ,побачивши ,змилосердився". Жертва давнішніх "розбійників, мандрівець до грішного Єрихону Однорукий, попри те, що минуло 27 років і досі лежить "ледве живий" і чекає на свого самарянина і свій ГОТЕЛЬ. Його намагаються обдурити і нові розбійники -парочка жуліків невдах, проте тут історія вже повторюється якщо й не фарсом, то точно вже трагіфарсом. Однорукого вже не скривдиш, він сам ходяча смерть. Смерть, якою він дуже переконливо лякає решту героїв п"єси і яку у фіналі намагається заподіяти собі. Хто ж запобігає всім цим смертям ? Уважний глядач, звісно, побачив тут руку Вахтера. Він "рятівник усіх" каже про пожежу та пожежну драбину, він приходить і (хоч і позбиткувавшися з парочки жуліків невдах) гасить свічку на каністрі з бензином. Він же і забирає і свічку, і забуту Одноруким запальничку. Повертає він запальничку вже зламаною. Однорукий в якусь наприкінці мить відчуває, що Вахтер то якийсь дуже свій чувак, чувак, який серед розкиданих відрубаних рук і знаходить оту головну 27 років пошуковану. Кінець притчи про самарянина такий - " А другого дня, від'їжджавши, вийняв він (самарянин) два динарії, та й дав їх господареві (готелю) й
    проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся". Господар готелю Вахтер, в на прохання неозвученого в п"єсі Самарянина опікується жертвою розбійників. Вахтер готелю під назвою Життя, вийти з якого пожежними сходами заборонено, можна тільки з дозволу або за командою Вахтера. Вахтер замикає безумне 27 річне коло з відрубаних рук Однорукого, замикає рятуючи і отих невдах і самого Однорукого. Саме Вахтер ,а не Однорукий тримає у своїх вахтерських руках ниточки усіх ключових моментів. Вахтеру смішно від погроз Однорукого. З цього готелю "Життя" виходять тільки за правилами Вахтера, тут і свічку без Вахтера не можна запалити (він прийде і загасить, а запальничку тихцем зламає). Тому світ (наш готель mundi) й досі не впав у тартарари, попри численні спроби нас Одноруких його знищити, тому що Вахтер, що його "проплатив" Самарянин добрий пильнує, бо "як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться його, бо знає Він створення наше - пам"ятає, що ми порох ,чоловік як трава ,дні його немов цвіт польовий та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його" (Пс.103). Саме тому Вахтерові і заплачено 2 динарії з необмеженим кредитом на майбутнє. Заплачено за усіх Одноруких світу цього, за кожного з нас, самотніх мандрівців віку земного. Шукаймо «руку» та шануймо Вахтера цього театру/готелю mundi.

  • Коментувати Ирина Понеділок, 23 січня 2017 13:18 Автор Ирина

    Получила огромное довольствие от спектакля! Виктор Стороженко - браво! Станислав Боклан - просто супер! Но сюжет - ????? Так в жизни не бывает...

  • Коментувати Светлана Вівторок, 17 січня 2017 12:58 Автор Светлана

    Чудеснейшая игра актеров! Это сразу бросается в глаза. Люди просто влюблены в свое дело, им живут. Если смеются, то смеются не только по роли, успевая при этом бросить секундный взгляд в зал и подзадорить зрителя. Мы смеялись весь спектакль, хотя сюжет для меня ну очень странный. В этот театр хочется идти снова и снова, потому что идешь не просто посмотреть спектакль, а идешь на встречу с мастерами своего дела. Это вдохновляет. Спасибо актерам, режиссерам за любовь к искусству.

  • Коментувати Vlad Понеділок, 19 грудня 2016 21:57 Автор Vlad

    Неймовірно! Саме з цієї вистави розпочалось моє знайомство з Молодим Театром, мій друг, працівник театру побачив її під час ваших гастролів і був вражений, "Це найкраще що я бачив" - сказав він і я не вагаючись взяв квитки на найближчий сеанс і мене вразило, гра акторів, декорації, світло, звук все було просто фантастично, поки що я бачив лише 4 вистави у Вас і це однозначно ТОП!

  • Коментувати Наталья Четвер, 26 травня 2016 22:16 Автор Наталья

    Крутой спектакль! Такого я ещё не видела! Молодёжи точно понравится! В который раз убеждаюсь: если спектакль поставил Андрей Билоус, значит будет море эмоций и он точно поразит и запомнится надолго! Комедия- триллер на американский манер! Актёры супер, выкладывались на 100% и каждую секунду были в образе! Невероятно обаятельные Виктор Стороженко и Дарья Барихашвили, которую я привыкла видеть очень женственной и романтичной шикарно справилась, на мой взгляд, с ролью не очень сообразилельной девочки)
    Герой Дмитрия Суржикова не может не вызывать улыбки и смеха, самый интересный герой спектакля! Станислав Боклан, как всегда, на высоте! Особенно впечатлили выстрелы на сцене, сидя в первом ряду мы были слегка шокированы.
    P.S. : Людям без чувства юмора, слабыми нервами и не приемлющими нецензурную лексику, однозначно, не ходить,а тем, кто хочет классно провести время будет чему удивиться ;)

  • Коментувати Ніна Понеділок, 23 травня 2016 11:24 Автор Ніна

    Крута вистава! Рекомендую для тих хто хотів би побачити щось свіженьке і дуже неочікуване) Звісно для молоді, беріть друзів і вперед! Підписуюся під кожним гарним коменатрієм нижче, дуже влучно сказано! Просто БРАВО! Всі четверо були неперевершені в своїх ролях!)))

  • Коментувати Ігор Неділя, 22 травня 2016 22:47 Автор Ігор

    Коли в людини відсутній день сьогоднішній та день майбутній,то вона починає шукати серед вчорашніх днів той день,коли сталася фатальна помилка і все пішло не так.Така собі петля часу-"День бабака"...І коли не має впевненності,що точка відліку буде знайдена,то головним вже стає не результат,а процес......Ще декілька днів буду прокручувати в голові та насолоджуватися побаченим.Щось подібне відчував після "Загадкових варіацій" теж зі Станіславом Бокланом і теж у постановці Білоуса. Браво !

    P.S.Щиро жаль глядачів,котрі,окрім ненормативної лексики у виставі нічого для себе не знайшли та живуть у світі,де відсутні матюки ! Але чи треба було виказувати при цьому свою неповагу до блискучої гри акторів ???

  • Коментувати Олена Субота, 23 квітня 2016 23:20 Автор Олена

    Вистава просто вражає! Гра акторів неперевершена. Залишилися тільки позитивні враження. Таке не можна пропустити!

  • Коментувати Лада Вівторок, 12 квітня 2016 14:15 Автор Лада

    Необычная и яркая поставка, с черным юмором. Ходили с сыном, 14 лет.
    Спектакль очень понравился, никогда еще столько не смеялись в театре.
    Мне кажется такие постановки прекрасно подходят того чтобы заинтересовывать театром тех кто считает театр скучным. Сын скорее всего еще раз пойдет, но уже с друзьями, причем надеется уговорить даже тех кто говорит что не любит театр.